Наталія Бабеуш розповіла, як годувала супом з води та каші українців на "Азовсталі": "Мріяли про хліб з маслом"

Бункери Азовсталі стали справжніми місцями для виживання українців. Ті, хто провели там дні та ночі під час бомбардування росіян вже ніколи не зможуть жити, як раніше.

Поки більше двох тисяч військових боронили Азовсталь від численної навали армії рашистів, одна тендітна жінка рятувала цивільних у своєму бункері від голодної смерті. "Тітка-суп" – саме так називали Наталю Бабеуш діти та дорослі. Вона, ризикуючи своїм життям, щодня виходила з бункера під шквальними обстрілами і готувала суп на 50 людей.

Про останні місяці на Азовсталі, щоденне випробування із приготуванням супу та про що мріяла найбільше – Наталя розповіла ведучому Сергію Костирі в проєкті "Один за всіх" на СТБ!

На Азовсталі працювала сама Наталя та її чоловік, параллельно вона викладала в учбовому центрі при комбінаті.

"Я знаю, що ще з 2014 року були спеціально обладнані бомбосховища, знала, як вони зроблені. Ця конструкція в жодному разі не дасть тріщини. То був бункер під цехом чоловіка. Він знав, що там є запас води, сухпаїв, воно пристосоване для цих цілей, тому ми вирішили бігти туди."

З ними там ще було 47 українців. Було дуже сиро, вони прокидалися, а по стінах текла вода. Умови були важкі, темно 24 на 7. Люди не знали, коли день, а коли ніч.

"Були сухпайки, ми з них варили супи. На 42 людини я варила 30 літрів супу і це не дуже багато, це два половники кожному. На 30 літрів дві консерви кидали та розбавляли водою... Ще був чай. Дітей ми годували ще сніданком. В одну консерву я додавала трохи соди, оцту, муки і робила їм щось на кшталт оладок. З гречки, перловки чи рису. Коли як. Мені наші чоловіки з бункера зробили дві кухні. В одну із кухонь прилетів снаряд. Ось буквально ми тільки пішли і почалися обстріли. Ставиш каструлю, одразу тікаєш у укриття, потім знову прибігаєш, бо воно може збігти. Закинув дрова і тікаєш. Прибігаєш – вже кипить чи вже збігло",- згадує Наталія Бабеуш.

Ситуація з водою була важка. Перші дні вона була в бункері, але дорослі залишали її для дітей, а самі викручувались.

"На 8 березня випав сніг – це було найбільше щастя. Він був з уламками, ми його збирали та топили на багатті. Було ще кілька дощів, з яких ми збирали воду. Була технічна вода у бочках – ми звідти зливали воду. Зливалася вода із системи опалення. Усі можливі та неможливі шляхи ми шукали."

На щастя, ловило радіо, де були українські канали. Там люди на "Азовсталі" дізнавались про ситуацію в Маріуполі та евакуацію. Але слухати його було небезпечно, бо щоб зловилась хвиля, потрібно було радіо винести з бункеру.

Перше, що вони скуштували на волі був хліб з маслом. Наталя зізнається. що не мріяла про ковбаси та делікатеси. Бачила у снах саме український хліб.

"Ми зараз перебуваємо у безпеці, на заході Україні. Нас тут одягли, взули, дали притулок, ми не забуті ніким. Жодна людина не залишився на узбіччі. Тепер я дуже хочу написати посібник з військово-медичної підготовки."

Нагадаємо, де зараз знаходяться захисники Азовсталі і що на них чекає, тарологиня дала чітку відповідь: "Буде операція... ЗСУ знають".

Раніше ми повідомляли, що воїн ЗСУ Михайло Попов хотів одружитися на красуні, вийшовши з "Азовсталі", але війна знищила плани.