Юна українка Вікторія розповіла, що пережила її родина через росіян: "Мама не зателефонувала, сестри плакали через хліб"

З початку повномасштабного вторгнення росії на територію суверенної України мешканці нашої країни пережили багато жахів.

Це стосується не лише тих, хто безпосередньо був у зоні бойових дій, але також і тих, хто цілодобово не міг зв'язатися зі своїми рідними звідти, подумки ховаючи їх.

Восени 2021 року команда телеведучого Олександра Педана побувала зі зйомками освітнього тревел-проєкту "УніверCheck" в Одесі, де познайомилася з Вікторією. Дівчина - керівниця гуманітарного відділу в Українській Волонтерській Службі. Родом вона з Чернігова, але вже кілька років проживає та працює в Одесі.

"За день до війни, 23 лютого, разом з управлінською командою Української волонтерської служби ми зібралися на нараду, на якій обговорювали свої дії в умовах повномасштабного вторгнення, - пригадує Віка. - Але найбільше мене тригерить не це. А те, що в ніч на 24-те я переслала мамі пост в інстаграмі з назвою "10 причин, чому все буде добре". Але для моєї сім’ї та інших українців все виявилося не так добре.

Сім’я Вікторії - її мама, молодший брат - відмовилися покидати Чернігів. Але з квартири у багатоповерхівці переїхали до родичів у приватний будинок. Так їм здалося безпечніше.

"Багато людей, які залишилися в місті, а також наші військові потребували продуктів і безпосередньо хліба. А мама працює власне на хлібзаводі, тому прийняла рішення залишатися. Вона працювала щодня. За три місяці було всього кілька вихідних, і це в дні найінтенсивніших обстрілів, коли ніхто не міг приїхати і забрати працівників", - розповідає героїня проекту “УніверCheck”.

Сама ж Вікторія весь час перебувала в Одесі. Через постійні обстріли та наближеність до міста рашистів, дівчина не могла потрапити у Чернігів. Це було надто небезпечно.

"Ми з мамою домовилися зідзвонюватися щовечора близько 7 години. Так давали одна одній знати, що в порядку. Але одного дня я не отримала від мами дзвінка і не змогла також зателефонувати їй. Наступного ситуація повторилася. Я страшенно хвилювалася. Бо тоді якраз у Чернігові були сильні обстріли. Зв’язатися нам вдалося лише через деякий час через маминих подруг, які передали, що з нею а братом все в порядку", - пригадує Вікторія.

Майно залишилося неушкодженим. Але війна все одно залишила сильний слід у свідомості родини Вікторії. У її брата, йому шість років, були схожі симптоми, як при панічних атаках. Він боявся виходити на вулицю. Боявся гучних звуків. А зустрічаючи навіть наших військових, у нього починалася паніка, хоч мама і пояснювала, що це наші захисники.

"Мої двоюрідні сестри, поки рашисти не покинули північ України, залишалися у заблокованому селі. Воно не було окуповане, але через постійні обстріли ні доїхати туди, ні звідти було неможливо. Тож коли вперше після всього у село завезли хліб, вони плакали і просили добавки, бо давно не їли звичайного хліба."

"На момент зйомок проєкту і знайомства з нашими героями ми й подумати не могли про повномасштабне вторгнення росії і всю ту біду, яку вона принесе в нашу країну, - каже Олександр Педан. - Але що нас відрізняє від росіян - це те, що ми хочемо творити свій контент, хочемо вступати в українські виші і розвивати свою країну, а не втручатися та руйнувати сусідню. Це усвідомлення переконало нас видавати “УніверCheck” і популяризувати українську освіту".

Нагадаємо, що українські захисники ліквідували 5 із 10 існуючих армій росіян, залишилася половина - Олексій Арестович.

Раніше ми повідомляли, що простий український пасічник дав жару окупантам: залишилися без трьох танків, але на цьому не закінчилося.