Жителі окупованих мст України перебувають у постійному тихому терорі від росіян, які не дають так просто жити тим, хто залишився та, але не хоче приймати окупаційну владу.
Для того, щоб світ не забував про ці міста, українці мусять кричати про инх завжди. Вирішила в цьому допомгти і телеведуча з СТБ Тетяна Висоцька, яка започаткувала рубрику "Херсонські Голоси".
На своїх сторінках ведуча поділилася ще однією історією українців з окупованого Херсону.
"Про початок повномасштабного вторгнення росії я дізналася рано-вранці із дзвінка старшої доньки. Моя інтелігентна доня-вчителька, не добираючи слів щодо характеристики путіна, повідомила мені страшну новину... Наша Верхньорогачицька громада опинилася на шляху ворожого війська до Мелітополя і Енергодару. Вибухи нам ледь чутно, але яких тільки видів військової техніки та обладнання ми не надивилися за цей час!",- згадує українка.
Гороскоп на тиждень 25 листопада – 1 грудня для всіх знаків Зодіаку: Львів обдурять, Овни витратить сили, а Водолії мають слухати себе
Надіються всі, але мало хто відчує: чого чекати від індексації пенсій у 2025 році
Приємна несподіванка: в Україні почали знижуватись ціни на деякі овочі
Зміни в правилах обміну валюти: заначка може перетворитися на розчарування
Перші ж орки, які зайшли до них, розгромили і пограбували відділення Приватбанку, поштове відділення, відділення Пенсійного фонду, кілька магазинів та аптеку, магазин з продажу мобільних телефонів. Не розминалися ні з чим. У приміщенні селищної ради вибили двері, виламали замки у кабінетах, забрали оргтехніку та автомобіль, який потім покинули, вкравши з нього техпаспорт і акумулятор. Перші місяці окупації були дуже важкими у плані виживання. Магазини і аптеки не працювали, у лікарні був мінімальний запас медикаментів.
Місцева влада не мала ніякої підтримки ні від районного, ні від обласного керівництва (так, як і по всій області). Самотужки, разом з волонтерами місцеві допомагали пенсіонерам, багатодітним сім'ям, а також мешканцям Ушкальського психоневрологічного пансіонату для чоловіків, який знаходиться у підпорядкуванні Херсонської облради і за весь цей час не отримав звідти жодної підтримки.
"Проте місцева влада робить все можливе для людей. Змогли закупити борошно і дріжджі, і на пекарні, яку за кілька років до війни побудував місцевий фермер, почали випікати хліб за невисоку ціну. Водопостачання у громаді не припиняється, за винятком ремонтних робіт, хоч як не важко комунальникам",- ділиться жінка.
З часом магазини і аптеки потихеньку відкрилися. З'явилися товари з Криму, але є й українські. Ціни, щоправда, в рази вищі, ніж на підконтрольних територіях. Зараз людей виручають городи, які посадили навесні, фрукти з власного саду. Звичайно, у порівнянні з громадами, де тривають постійні обстріли, у них більш-менш спокійно, але стали мало не постійними подвірні обходи, під час яких окупанти не гребують крадіжками, віджимають легковики у людей, а покатавшись і розбивши, просто їх кидають.
Під постійним тиском знаходяться фермери, які змушені віддавати за півціни зерно минулорічного врожаю. Бо не віддаси за пропоновану ціну, заберуть безкоштовно. Віджимають також сільгосптехніку, не розминаються ні з чим.
"Останньою краплею, яка переповнила і так нелегке існування, стало закриття Херсонською дирекцією відділень Укрпошти. Тож пенсіонери, які отримували пенсію від листоноші, залишились без засобів для існування. А ті, що мають картки Приватбанку, не можуть заплатити в магазині через відсутність мобільного зв'язку",- бідкається українка.
Відсутність зв'язку - чи не найболючіша тема. Добре, що хоч який інтернет (кажуть, російський, і є він далеко не всюди, і працює з перебоями), дає змогу подати звісточку рідним, які знаходяться далеко від окупації. У місцевих групах люди просять переказати вітання своїм літнім родичам і дізнатися, як у них справи. Під час бойових дій пошкодили гілку магістрального газопроводу у Запорізький області, тож тепер їх громада була якийсь час "звільнена" ще й від газу. Викручуються, хто як: хто заправляє втридорога газові балони, хто купує електроплитки, які спритні ділки привозять за космічними цінами, а хто будує кабиці і рубає дерева у лісосмугах.
"Ми з чоловіком пенсіонери, тримаємося, як всі. Перебиваємося, але нічого, що поробиш. Зараз літо, харч знайти можна. А чого чекати далі? Моя молодша донька з маленьким сином у Німеччині. А старша живе у селі в іншому окупованому районі Херсонщини, вона вчителька, як я вже сказала. Там уже директорка збирала і пропонувала працювати за російською програмою. Дочка та ще кілька вчителів відмовилися одразу. Каже, я себе поважати не буду. А більшість, каже, погоджуються. Ситуація напружена. Заспокоюю її тим, що нас раніше звільнять, ніж доведеться зі школи звільнятися. Ми не можемо не вірити в це, живемо надією!",- впевнена пенсіонерка.
Сусіди і більшість мешканців селища з нетерпінням чекають деокупації. Про виїзд не думають, так як у них старенькі батьки, яких немає на кого залишити. Тож сподіваються на краще, з вірою у перемогу рідної України
Нагадаємо, що воїн ЗСУ пообіцяв давити ворога танками за те, що вони зробили з його рідним містечком.
Раніше ми повідомляли, що Україна зможе звільнити Херсон від ворога найближчі два місяці.