"Він летів туди, звідки багато хто не повертався": пам’яті майора Богдана Ляшенка

Він був командиром ланки вертольотів 12-ї бригади армійської авіації, льотчиком, який став одним із символів мужності українських пілотів у найтемніші дні оборони Маріуполя та «Азовсталі».

Богдан Ляшенко народився 19 лютого 1994 року у селищі Вапнярка на Вінниччині. Саме там минули його дитинство та шкільні роки, хоча певний час він також навчався в Ірпені. Після закінчення школи обрав шлях, який став справою всього його життя — вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба.

Навчання він завершив у 2016 році з відзнакою. Відтоді небо стало його фронтом.

Ще з часів АТО Богдан виконував бойові завдання, здобуваючи репутацію одного з найпрофесійніших та найвідданіших пілотів армійської авіації. За його плечима були десятки бойових вильотів. Побратими згадують його як офіцера, який ніколи не ховався за чужими спинами та завжди брав на себе найважчі завдання.

На початку повномасштабного вторгнення росії українські льотчики здійснювали майже неможливе. Одними з найнебезпечніших стали польоти до заблокованого Маріуполя та на територію «Азовсталі», де українські захисники перебували у повному оточенні. Вертолітні екіпажі проривалися крізь щільну російську ППО, доставляли боєприпаси, медикаменти, евакуйовували поранених та підтримували гарнізон, який тримав оборону в надлюдських умовах.

Саме в одній із таких операцій ГУР і загинув Богдан Ляшенко.

2 травня 2022 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Ульянівка Запорізької області, його вертоліт було втрачено у пекельному небі війни. Герою було лише 28 років.

Командир вертолітної ланки капітан Богдан Ляшенко до останнього залишався вірним присязі та своєму обов’язку. За мужність і героїзм він був нагороджений орденами Богдана Хмельницького II та III ступенів ще за життя.

29 липня 2022 року Богдана Ляшенка посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького I ступеня — за особисту мужність і самовіддані дії, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі.

Сьогодні ім’я Богдана Ляшенка — це не лише рядок у військовій історії України. Це пам’ять про покоління молодих українських офіцерів, які свідомо йшли туди, де шансів вижити майже не було. Про тих, хто тримав небо над Україною навіть тоді, коли воно палало.

Він не дожив до перемоги. Але саме завдяки таким людям Україна продовжує боротися.

Вічна пам’ять Герою.